(no subject)

[santiger]

“У древнiй Спартi жив собi хлопчик”, - слухайте уважно, мої хорошi, - це вже тато каже до нас iз сестрою, бо вечiр то час казок і iсторій. “Хлопчик украв і сховав лисеня, і ставши у стрій, як і щодня, він ані звуком не видав болю, що заподіяв лис, рвучись на волю. Маленький спартанець загинув”. - Але, - тато мріє про сина, - повинні бути усі такими. Ви мусите бути терплячими, мовчазними солдатами, як той хлопчик, мої дівчата, тодi тато вами пишатиметься. Так і сталося, так ми і виросли, воїнами з кам’яними обличчями, привітними і таємничими. З вустами міцно стиснутими переможними посмішками. Спартанцям марно погрожувати…

Тримайся, моя хороша,
Ми приборкаємо те лисеня.